Нове дослідження “The Reluctant Consensus: War and Russia’s Public Opinion” (у перекладі “Неохочий консенсус: Війна та громадська думка в Росії”), автором якого є Марія Снєгова та яке опубліковано Atlantic Council, пропонує всебічний аналіз громадської думки в Росії з моменту вторгнення в Україну в лютому 2022 року. Це дослідження є частиною серії Russia Tomorrow: Navigating a New Paradigm, що має на меті переосмислити сучасні уявлення про Росію та надати рекомендації для західної політики. Спираючись на великі обсяги даних опитувань, соціологічні дослідження та історичні тенденції, дослідження висвітлює стійку підтримку Кремля на тлі економічних труднощів та міжнародної ізоляції.
1. Ефект національного згуртування
Рівень підтримки Путіна різко зріс після вторгнення, що відповідає історичним зразкам, спостережуваним під час попередніх конфліктів, ініційованих Кремлем. Цей “ефект згуртування” підвищив не лише рівень підтримки президента, але й патріотизм і довіру до державних інституцій. Хоча цей колективний ентузіазм досяг свого піку на початку війни, він стабілізувався на високому рівні, що свідчить про перехід суспільства до “обложеної ментальності”.
2. Демографічні та ідеологічні поділи
Згідно з дослідженням, російське суспільство можна розділити на кілька основних груп за їхніми ставленнями до війни:
- Лоялісти (42,5%): Найбільша група, яка прагматично підтримує Кремль через конформізм або страх перед загрозами НАТО.
- “Яструби” (13–15%): Ідеологічно налаштовані, активно підтримують продовження війни, особливо в сільській місцевості та серед аудиторії традиційних ЗМІ.
- Опозиціонери (22–30%): Молодь, жителі міст та користувачі незалежних медіа, які виступають проти війни, але позбавлені єдності для створення значного опору.
3. Роль медіа та доступ до інформації
Попри зростаючу доступність альтернативних джерел інформації, таких як YouTube і Telegram, Кремль зберігає міцний вплив на громадську думку через контрольовані державою ЗМІ. Дослідження підкреслює, що багато росіян свідомо уникають суперечливої інформації, щоб уникнути когнітивного дисонансу, тим самим зміцнюючи державні наративи.
4. Економічна та психологічна адаптація
У звіті зазначено, що росіяни адаптувалися до економічних та особистих втрат, пов’язаних із війною. Початкові потрясіння, такі як санкції та часткова мобілізація, тимчасово порушили суспільні настрої, але швидко нормалізувалися завдяки пропаганді та економічним коригуванням.
5. Достовірність опитувань
Відповідаючи на скептицизм щодо опитувань у авторитарних контекстах, Снєгова стверджує, що дані про громадську думку в Росії загалом є достовірними. У звіті визнаються незначні викривлення через фальсифікацію уподобань, але робиться висновок, що більшість росіян або підтримують війну, або погоджуються з її продовженням.
6. Ключові висновки
Звіт робить висновок, що прийняття російським суспільством “нової норми” є результатом десятиліть державної індоктринації, глибоко вкоріненої ментальності “облоги” та практичної адаптації. Опозиція залишається фрагментованою та маргіналізованою, тоді як економічна стійкість і пропаганда підтримують підтримку режиму.
Про звіт
Цей аналіз підготувала Марія Снєгова, старший науковий співробітник Євразійського центру Atlantic Council та ад’юнкт-професор Джорджтаунського університету. Її дослідження надає критичний погляд на динаміку російського суспільства в умовах війни. Опублікований у грудні 2024 року, звіт базується на даних, зібраних такими організаціями, як Levada Center, Open Minds Institute та Russian Field.
